Новини Кривого Рогу

Мешканці вулиці Пирогова на Карачунах: «У Донецьку і то є вода дві години на добу, а у нас немає ні хвилини». Подробиці розповідають в Кривому Розі Наталія ШИШКА та «Домашна газета»

Ось уже три місяці мешканці п’яти садибних домоволодінь на вулиці Пирогова, що в Центрально-Міському районі, потерпають від відсутності води у їхніх кранах. Люди з острахом чекають на спекотне літо і вже не знають, у які двері їм стукатись, аби отримати життєво необхідну послугу водопостачання.

ЛОВИЛИ ВОДУ ВДЕНЬ І ВНОЧІ

Йдеться про п’ять домоволодінь, а це чотири будинки садибного типу на дві квартири на вулиці Пирогова №№45 -51, які були введені в експлуатацію і заселені в 1958 році. Для своїх працівників їх будував маслоекстракційний завод, що знаходився на вулиці Українській. А потім завод, з припиненням свого існування, продав будинки тим, хто в них проживав. Так переповідають історію своїх садиб нинішні мешканці колишніх заводських будинків. Кажуть, на сьогодні серед них є як ті, хто купив будинок на вторинному ринку, так і ті, хто живе там з 1958 року.

Так чи інакше, до 16 лютого у всіх була вода, яку їм постачало КП «Кривбасводоканал» і за яку вони, стверджують, платили справно.

Хоча «була вода» - це гучно сказано, оскільки труба, що підводить воду від магістрального трубопроводу до їхніх осель, стояла забитою і погано функціонувала ще з 90-х, особливо влітку. В останні роки і поготів текла такою тонесенькою цівочкою, що її треба було ловити у різні ємності вдень і вночі. І вони ловили, давно забувши, що таке вирощувати власну картоплю та іншу городину, маючи біля будинку шматок землі. Городи стоять порожніми, в бур’янах.

- Який сенс його садити, якщо я в сусіда беру воду - до батечка прошу, щоб помитись і попрати, то я ж не буду в нього ще просить, щоб полить мені город, - каже Олександр Плющанський.

- Розумієте, у нас вулиці ідуть вряд і спускаються вниз. А наша, виходить, впоперек. У кожної вулиці є «апендицит» на останньому колодязі - там накопичується сміття. І за попереднього керівництва Водоканалу, а ми туди їздимо постійно, нам казали, що вода в кінці водоводу брудна, тому є сенс усі вулиці закільцювати через нашу, і це, мовляв, у їхніх силах зробити. Щоб була краща циркуляція, - розповідає мешканець одного з будинків, які залишились без води, Григорій Козинець.

Однак казали, та не зробили.
На руках у людей до сьогодні зберігся лист від 19.09.1996 року з машинописним текстом за підписом головного інженера Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства А. Гончаренка власникам будинків №51 і №49/2 про те, що водопостачання вказаних домоволодінь може бути виконано від водопроводу по вул. Вольській, при цьому в місці підключення слід побудувати колодязь, встановити запірну арматуру і водомір, додатково погодивши проєкт. Це, зрозуміло, теж не було виконано, а лист є свідченням того, що проблема з водопостачанням має давню історію.

ОДНАК НАСТАЛО 16 ЛЮТОГО

Труба, що підводить воду до п’яти домоволодінь на вулиці Пирогова, пролягає від магістрального трубопроводу вздовж вулиці попід дворами. І заковика в тому, що на балансі КП «Кривбасводоканал» вона не перебуває, а отже¸ підприємство не може вкладати в неї кошти. У міській раді, про те є офіційна відповідь, відсутні документи про передачу місту водопровідної мережі маслоекстракційного заводу.

- 70 років лежить труба. Вона вже ремонтувалась навпроти кожного двору. Кожен копав, кожен міняв. Наші батьки. А в цьому році вийшло що? Бачите отой гарний червоний будиночок скраю? Там був колись такий же двоквартирний заводський будиночок, як наші, він теж від цієї труби був підключений. А коли Микола Іванович (Позняков - Авт.) будувався, а він же там поряд з колодязем, то він узяв і кинув паралельно з нашим свій окремий водовід. Прямо з того колодязя собі. А тепер він у лютому вийшов і мені каже: розумієш, потекла ваша труба, потекла до мене в палісадник, тому я викликав Водоканал - вони зараз приїдуть, перекриють, що ви будете робити, я не знаю. А Водоканал нам сказав: ремонтуйте своїми силами, - розповідає Григорій Козинець.

Це було 16 лютого, і з цього дня мешканці п’яти будинків сидять без води.

"У НАС ПРОБЛЕМА - ПОМИТИСЬ"

- Як дощ іде - збираємо воду. А так ходимо просимо з баклажками то там, то там. А для пиття - з магазину, - розповідають мешканці.

- Помитись - так це ж проблема! І туалет треба змити, і попрати. А підвозу сказали, що не буде, бо дуже мало людей,- бідкається самотня 75-річна жінка Олександра Прокопівна Новікова, яка ледве ходить, і то з паличкою та сторонньою допомогою. Каже, перенесла три інсульти і десять операцій, тут би самій втриматись на ногах, не те, що носити воду.

Втім, молодих і здорових серед мешканців п’яти відключених від водоспоживання будинків годі шукати. Майже всі пенсіонери зі смішними пенсіями. Люди у великому відчаї від того, що залишились геть без води і мусять самі ремонтувати або перекладати водогін наново. Кажуть, що фінансово вони це не потягнуть. Їхній морально-психологічний стан, як кажуть, на межі. Однак перекривати дорогу, а їм уже давали таку пораду, не можуть - з приватного сектору Карачунів до тієї дороги не всі дійти зможуть.

Мешканці будинків звертались щодо відновлення водопостачання, однак їм відповідали, що прокладений від колодязя по вулиці водовід не перебуває на балансі КП «Кривбасводоканал», він є приватним, тому виконувати його ремонт підприємство не може. Мовляв, ремонтуйте або здійснюйте заміну власними силами.

Також мешканці просили Водоканал взяти їхній водовід на баланс, на що їм було поставлено вимогу «для можливості розгляду питання щодо прийому на балансовий облік КП «Кривбасводоканал» мереж водопостачання в технічно справному стані» надати: робочий проєкт на зовнішню мережу водопостачання; виконавчу схему; топографічну зйомку масштабу 1:500; монтажну схему із зазначенням діаметрів і матеріалів труб; акти вводу в експлуатацію, акти на приховані роботи, акти гідравлічного випробування на герметичність; сертифікати відповідності на матеріали та обладнання; відомість мережі, що пропонується до передачі, з її вартістю станом на 2024 рік. А тоді, за наявності вказаної документації, на місце виїде комісія для визначення реального технічного стану мережі.

То ж це просто морально убило мешканців домоволодінь, що залишились без води, через нереальність виконання умови. Та і йдеться, зрештою, про трубу, яка в результаті 70-річної експлуатації давно вийшла з ладу і навряд чи має бодай якусь балансову вартість. Ні про яку технічну справність там і мови не може бути.

- Нам кажуть, що від колодязя - то наша лінія, що вона приватна. Мовляв, колись наші батьки побудували її своїм коштом, хоча вони вселялись у будинки з водопроводом, а ми вам відключили - то ж ремонтуйте її, беріть всі дозволи, документи. Або переукладайте заново, тому що з 1958 року воно в страшному стані. Ми його на баланс не візьмемо, поки ви повністю не заміните той водогін. Якщо ви зробите повну заміну, тоді ми вас візьмемо на баланс, - описує ситуацію Людмила Шмалько.

"КОПАТИ У ПОЗНЯКОВИХ В ПАЛІСАДНИКУ?"

Чому ж мешканці Пирогова і 16 лютого, коли стався порив, не вчинили так, як було раніше: самі розрили, самі шматок замінили? Щоб хоч якась цівочка води текла з крана, як це було до пориву. І чого слюсарі Водоканалу, завжди охочі заробити у людей живу копійчину, спочатку погодились, а потім категорично відмовились від пропонованої «шабашки», як тільки почули адресу?

Бо текло у двір і копати треба було б у палісаднику будинку №43. А там проживають Ольга Іванівна і Микола Іванович Познякови, батьки колишнього начальника місцевого підрозділу СБУ та власники керуючої компанії ТОВ «Дивобуд». Ольга Іванівна - колишня директорка ЖЕКу №20, який припинив своє існування. Ну дуже впливові люди в Кривому Розі, і якраз саме у житлово-комунальній сфері. Їхня хатинка дуже контрастує з будинками тих, хто залишився без води. А біля хатинки, звісно, все потопає в зелені і квітах. Це ж хто наважиться там копати? Або: хто дозволить там копати? Враховуючи те, що у самих Ольги Василівни і Миколи Васильовича з водою нема проблем: вони підключились до магістрального комунального водоводу індивідуально. Ймовірно, що несанкціоновано, без усяких там дозволів та технічних умов. Як кажуть, можуть собі дозволити, люди небідні.

А бідні куди не звернуться, хоч на районну раду, хоч на міську, хоч в НКРЕКП, хоч до народного депутата Юрія Корявченкова, а результат один. Вірніше, його відсутність: ваша труба - ваша проблема. Як каже Олександр Плющанський, їх поставили до стінки. Тобто, фактично мешканці міста, члени територіальної громади, поставлені перед необхідністю самим будувати зовнішній водогін.

- Вони (Познякови - Авт.) як побудувались, то підключились самі в тому самому колодязі, де і цей водогін. Тепер виходить, що він до цього водогону відношення не має ніякого. Він на нього плюнув. Дві труби на невеликому відрізку ідуть паралельно: його і наша. А порив - то на нашій у нього в палісаднику. А мені Водоканал каже: іди сам ремонтуй. Ну, я візьму лопату, піду до нього в палісадник, то тією лопатою по горбу і отримаю. Як я можу в нього в палісаднику копати? Він скаже: на фіга воно мені треба? - розводить руками Григорій Козинець.

- Та й ремонтувати вже немає ніякого сенсу, цю трубу просто треба похоронить і ставити нову, - сходяться всі на думці.

- Ситуація добиває, що в Донецьку хоч дві години воду дають в день, а у нас в Кривому Розі ні хвилини! - обурюється Григорій Козинець.

"НАС ВЗЯЛИ ЗА ГОРЛО І СТИСКАЮТЬ"

- Просимо воду у сусідів, а у них же стоять лічильники. І їм незручно брати з нас гроші, а нам незручно просить у них. Вони входять в наше становище, кажуть «приходьте, набирайте», але якби ми в такій ситуації тиждень чи два-три, а так із лютого. А іде літо. Ми тут від холери вимремо, бо антисанітарія, - каже Людмила Шмалько.
- Буває, нема й напитись. Взяв дощову, прокип’ятив, а там піску... Зливаєш через марлю. А потім все одно біжиш в магазин купуєш отой бутиль, - бідкається пенсіонер Олександр Плющанський.

- А купатись же водою з магазину не будеш - дуже дорого. На пенсію в 4 тисячі не докупишся. А скільки ліків треба! - журиться Олександра Новікова. - Вбиральні у дворі є не у всіх. У мене нема, а якби й була, то я туди не дійшла б. Я вже відро води не можу підняти. А відра на день мені не вистачить.

- Щоб попрати, збираємо пів місяця воду на машинку. Кому під силу, ходять за водою до річки, - каже Олександра Олейникова. - Як ми можемо той водопровід провести на свої 4 чи 5 тисяч пенсії?

- Два роки тому, коли нас ще не відрізали, просто було погане водопостачання, нам у Водоканалі пропонували замінити шматок водогону за 200 тисяч. Тоді теж у нас не було такої суми. А зараз добре, якщо у 400 тисяч вкладемося. Ми тоді здвигнули плечами, та й пішли. Але тоді хоч якась вода була. А зараз у нас критична ситуація, враховуючи те, що люди дуже немолоді. Ви ж розумієте, що літо, спека, і якщо ми миємо посуд дощовою водою, або використовуємо вже використану воду, то це бактерії, і будь-яка людина розуміє, що влітку ми просто перехворіємо на кишкові захворювання. Це страшне. Така «економія» води призведе до неприємностей зі здоров’ям, враховуючи те, що люди немолоді, вони не можуть купить багато, бо живуть на пенсію, принести багато, бо сили фізично нема, у сусідів теж не безкінечна така щедрість, що будуть нам давати. Вони (Водоканал - Авт.) кажуть, що доставляли і продовжують доставляти нам воду до колодязя. Взяли нас за горло і стискають все сильніше. І за наш рахунок хочуть замінити той водогін, потім взяти його на баланс. Коли Водоканал до нас приїздить, вони просять показати нам технічну документацію на підключення води. У нас її нема ні в кого цієї технічної документації, - каже Людмила Шмалько.

А у Водоканалу є така документація? Адже це він воду підключав і десятиліттями використовував «приватну» трубу у технологічному процесі, відпускаючи через неї воду своїм споживачам і стягуючи з них кошти. Ніхто ж не носив воду від комунікаційного колодязя у двори відрами. Це Водоканал опломбовував і брав на облік лічильники споживачів, розташовані у їхніх домоволодіннях, тобто, після «приватної» труби. Це Водоканал має укладені зі споживачами договори на постачання холодної води і продовжує вважати їх своїми абонентами.

За відсутності водопостачання зі споживачів, кажуть мешканці домоволодінь, вимагають сплачувати за обслуговування рахунку, тобто, щомісячно вносити абонентську плату. Щомісячно вони передають свої нульові показання, щоб уникнути нарахувань до оплати на рівні середнього споживання, хоча, згідно з офіційною відповіддю, на підприємстві було складено акт про відключення. При цьому Григорію Козинцю, єдиному, у кого немає лічильника, стверджує він, оплата згідно з нормативами споживання води нараховується щомісячно.

Цілий клубок проблем, дій та бездіяльності, призвів до того, що у 21 столітті не десь на забитому хуторі, а в сучасному мегаполісі, влада якого претендує на лаври як така, що турбується про людей своєю безпрецедентною соціальною орієнтованістю та опікується розвитком міста, літні люди позбавлені того, що взагалі-то гарантується законом і державою: забезпечення кожної людини питною водою нормативної якості.

Водопостачання - це не те питання, яке члени громади можуть і повинні вирішувати самотужки, для цього вони обирають собі владу. Тим паче, що не у кожного є можливості і не кожному дозволено вирішити питання так, як вирішили його для себе Познякови.

Наталія ШИШКА,
«Домашня газета»,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг

Додати коментар