Військовослужбовець 17-ї Криворізької окремої танкової бригади, мужній, вмотивований воїн, молодший сержант Юрій Галушка. На його рахунку один з перших ворожих гелікоптерів МІ-28, який за допомогою ПЗРК Ігла був відправлений вслід за російським кораблем, повідомляє прес-служба 17-ї ОТБр
Саме цією історією, розповідаючи про перебіг тих подій, поділився Юрій.
- Пане Юрій, де саме ви зустріли повномасштабний наступ ворога?
- Стояли в районі селища Новотошківське, Луганської області. У складі піхотного підрозділу утримували визначені рубежі. Геть гаряче розпочалося з шістнадцятого лютого — безперервні артилерійські обстріли, постійні наступальні дії орків у складі танкових і механізованих підрозділів але ми трималися. Навіть скажу більше, що попалили їх добре - танки, броньовану, колісну техніку, живу силу, а також і їхню авіацію. З переносного зенітного ракетного комплексу “Ігла”, особисто спалив рашистський “аналогов нєт” гелікоптер МІ-28. Впевнений що приземлив би більше але одинадцятого квітня отримав поранення та контузію і мене було евакуйовано до шпиталю. Ось такий перебіг подій, війна....
- Юрій, нищити русню у повітрі, це ваш професійний обов’язок, чи скажемо так, хобі?
- Я військовослужбовець одного із підрозділів, що боронить наше небо, тож це мій прямий обов’язок - знищення ворожої авіації. Але на війні щоб вижити і перемогти, ти повинен бути універсальним, тому відпрацьовував по оркам з усього, що було під рукою, автомат, кулемет, гранатомет і звісно, що завжди поруч ПЗРК.
- Пане Юрій, поділіться тими подіями, своїм відчуттям після влучного пострілу?
- Вдень, тридцять першого березня, ми вели оборонний бій і в ході бою коли стихла зброя, почули шум вертушок. В нашому напрямку летіло два гелікоптера, КА-52 і МІ-28. Це була моя партія, я взяв ПЗРК і почав готуватись, бо комплекс потребує певного часу щоб зробити постріл. КА-52 відпрацював по нам первий, випустив дві ракети і пішов на розворот, а МІ-28 не встиг, бо був у мене на прицілі. Відстань була близько п’яти кілометрів, я зробив постріл і влучив, ракета відбила йому хвіст і він каменем впав на землю. Звісно були емоції, радість, посмішка, ми розуміли, що знищили ворога який ніс небезпеку не тільки нам піхотинцям, а навіть броньованій техніці, танкам. Жалкую, що не поцілив КА-52 поки він кружляв над містом падіння, друга ракета виявилася не БГ і я не зміг зробити постріл.
Юрій Галушка після шпиталю знову повернувся до свого підрозділу, де і на далі проходить військову службу, захищає Україну та наближає нашу перемогу, нагороджений Орденом За мужність lll ступеню.
Юлія ЛАПОЧКІНА,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
Коментарі
Отчего он умер?
Мы убили педераста. Невозможно дальше тянуть такие расходы…
Стрічка RSS коментарів цього запису