Новини Кривого Рогу

Якби я міг створити партію…

Скажіть мені, шановні люди, що це таке за явище, у нашому політичному житті, як створення політичних партій? Це що, передвиборча піар технологія, чи може щось інше? Частково мабуть так. Але я вбачаю в цьому і загальний суспільний викулик, що полягає в необхідності змін яких, нажаль, не має.
Що це так унікальне явище, як іменні партії, прикладу Олега Ляшка або Петра Порошенка. Партія Олега Ляшка має хоч пристойну, таку собі напівромантичну назву, збурювача суспільства, а що являє собою назва партії Петра Порошенка – «Солідарність»? Незрозуміло – солідарність з ким - з народом чи олігархами? Скоріше всього з останніми, судячи з того, як він Президент Полрошенко гальмує реформи прокуратури, силових структур та судової системи, сповідуючи подвійні стандарти між словом та ділом, намагаючись зараз прибрати під себе ще й суддів. Але ж такої влади Президента не було навіть у Януковича. Незрозуміло, що взагалі відбувається з Україною? Чому в Україні війна, а військовий стан до цього часу не об’явлено? Чому агресором визнано Росію, а Великий договір про дружбу…не скасовано? Невідомо взагалі чим займається наше зовнішньополітичне відомство? Чим займається наш уряд, він керує економікою країни, чи бізнесовоолігархічні клани, бо Росія, як відомо, припинила постачання газу до України, а ми поставляємо газ власного видобутку до газосховищ анексованого Криму? Мабуть повинна бути миттєва реакція створеного антикорупційного бюро? Дивіться, як наша влада задкує перед Путіним. Злодії майдану не покарані, а патріоти сидять за гратами, Прийняли недолугий бюджет і прикрили суспільний супротив справою лідера партії «УКРОП» Геннадія Корбана, тоді, як відомо, що саме ця політична сила першою стала на захист Дніпропетровської області від сепаратистів Кремля. І саме бійці «УКРОП»у боронили моє напівзруйноване ворогом рідне село, що в 3-х кілометрах від Дебальцевого. Зараз закидають Корбану звинувачення у створенні незаконних і вже (без рішення суду) злочинних збройних формувань, забуваючи при цьому – а хіба були у нас на той час законні які б зупинили ворога? Їх не було. Зараз наша влада прикривається патріотами, що створили продовольчу блокаду Криму та підривають лінії електропередач до Криму. Влада просить санкцій до Росії з боку Європи та США,Є а сама для цього нічого не робить. Скажіть, будь ласка, за газ до Криму? Це що, такий собі сучасний «договорняк», за принципом « я тобі дешевший газ, а ти мені газ до Криму?. Ми що, як боягузи часів Турчинова досі не піддаємося на провокації? Ми залякали цим самі себе, цей страх паралізує наш розум і наші дії, ми вважаємо провокацією навіть логічну дію.
Та як би ми так і далі не піддавалися на провокації, як би не дух героїв «Небесної сотні», та героїв добровольців, які тисячами полягли у боях на сході, як би не патріотичний волонтерський рух, та допомоги небідних націонал-патріотів, Путін вже давно був би у Києві. Чому ми про це забули? Чому зараз наш гарант не має відповідної політичної волі? Це що свій конфлікт інтересів?. Чому він мовчить за газ до Криму? Що влада знову, як і з опорами електропередач, чекає, що патріоти активісти почнуть підривати газопровід до Криму, а тоді вона почне кидати їх за грати, бо вже кримінальні підозри об’явлені? Сором і ганьба.
А тепер давайте повернемося до головного. Чому, кожен раз, обираючи владу, ми помиляємось? Чому результатами нашого вибору користуються невігласи? Це що така наша природа боягузів, наша ущербність, такий наш менталітет? Але ж тисячу разів «ні». Наші люди на майдані і на сході показали, на що вони здатні. Але це еліта, герої, а змінювати необхідно всіх нас незалежно від віку, національності та віросповідання. Треба змінювати саму природу нашої людини, створити нову людині ХХІ століття, а за нею і саму країну. Виходить так, що треба боротися за душі людей. Вікапми це намагалася робити церква, але «и в церкве всьо не так», як колись співав геніальний бард - Володимир Висоцький, бо вона, церква, розділена.
Вважаю, що для досягнення цієї великої благородної мети повинна бути створена нова політична, загальносуспільна партія. Я б її назвав «Українська романтична партія», або «Справедливість». Національна ідея цієї партії – це націонал-патріотизм, з гаслом «Україна понад усе». Основою її програми є створення, виховання сучасної високоосвіченої та інтелектуально розвиненої людини - патріота України, яке починається з дитячого садочку, школи та відповідних патріотично-технічних угруповань, типу колишнього ДОСААФу, та юнацько-патріотичних груп типу «пластуни» та інших.
У глобальному сенсі віри – це сповідування божих заповідей, всіляка підтримка Української православної церкви Київського патріархату та створення єдиної помітної церкви.
У політичному житті - це перехід до парламентсько-президентської республіки з обмеженими (представницькими) функціями президента. Це вступ до Євросоюзу і НАТО, як гаранта безпеки, це підсилення обороноздатності України та включення усіх дипломатичних зусиль щодо звільнення окупованих територій та досягнення справедливого миру. Це звернення до міжнародних судів щодо компенсації матеріальних збитків від Росії. Це жорстка позиція у відношеннях з Росією. У внутрішній політиці – це боротьба з корупцією через відповідні реформи прокуратури та судів, це боротьба з олігархізмом, який повсюди – у Верховній Раді, уряді та адміністрації президента. Це реальне відсторонення бізнесу від політики через скасування існуючого лицемірного законодавства, яке передбачає висунення кандидатів на найвищу державні посади за великі гроші, та введення справедливого податку на прибуток олігархів. Це розвиток аграрного виробництва, як головної складової національної економіки, це заборона продажу землі та розвиток високих технологій. Це всіляка підтримка малого і середнього бізнесу, як основи національної економіки. Це збереження екології повітря та малих річок, Це розвиток енергозберігаючих технологій та використання енергії вітру і соня. Це всебічна підтримка вітчизняної науки, національної культури, мистецтва та кіно. Це виховання у людини та нації здорового способу життя.
Нарешті, як це не парадоксально, це є створення та реалізація у майбутньому програми ядерного озброєння, бо світ навчив нас, як жити з гарантами нашої безпеки. Це всіляка підтримка ракетно-космічної галузі, як основи створення у майбутньому ракетно-ядерних сил стримування. Певен в тому, що ніхто без цього ніколи не буде сприймати Україну, як рівного партнера. Приклад тому – Мінські угоди, та нормандський формат, які нам нав’язують Європа та США. А чому, скажіть, не Будапештський формат за участю головних гарантій нашої безпеки – США, Великобританії та Росії? Так, звісно, Європа та США нам допомагають, але лише тільки в межах своїх національно-економічних та транснаціональних інтересів. Може тоді, коли нарешті Україна стане на ноги, а я щиро вірю, що вона колись таки на них сатане, може до цього США, нарешті зрозуміють, що для них краще _ допомогти Україні зараз високоточною летальною зброєю захисту, чи потім «пресувати» Україну у майбутньому, як це вони зараз роблять з Іраном?
Я вірю в Україну понад усе, я вірю, що Україна ніколи не стане на коліна заради такого миру, який нам пропонують зараз Германія, Франція і Росія і якийсь там Морель, сплюндрувавши при цьому нашу конституцію «особливим статусом», та пропонованими виборами під дулами автоматів. Заради цього я мрію створити нашу романтичну, може частково ефемерну, нереально казкову, але при цьому жорстку, сильну і потужну партію, хоча у мене немає необхідного досвіду та таких необхідних матеріальних та фінансових ресурсів.
Але перед цим я прошу поради у людей, у нашого суспільства, чи взагалі це треба робити, чи може для України досить і таких політичних та націонал-патріотичних угруповань, як ВО «Свобода», «Самопоміч» та «УКРОП».

З повагою., Валерій Деркач (інженер-металург)
Місто Кривий Ріг
Мій мобільний телефон 068-422-35-03
10.01.2016

Додати коментар