Це інтерв’ю підготовлено з ініціативи «Домашней газеты». Наш співбесідник - у мирний час небідна людина досить високого соціального статусу і високого освітнього рівня в Кривому Розі, якій не чужа економіка, політика і аналітика. А зараз він солдат Збройних Сил України, який несе службу і виконує бойові завдання на херсонському напрямку. Строкову службу в армії не служив. На сторінках газети просив його не називати - піар йому не потрібен. Але на питання відповів і своїми міркування поділився (розмова відбулася 7 червня)
- У КРИВОРІЖЦІВ Є ВЕЛИКИЙ ІНТЕРЕС ДО ВСЬОГО, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НАВКОЛО МІСТА. ЛЮДИ ХОЧУ ЗНАТИ, НА ЯКІЙ ВІДСТАНІ ВІД КРИВОГО РОГУ ЗНАХОДЯТЬСЯ ВІЙСЬКА ОКУПАНТА. ЧИ Є РИЗИК ТОГО, ЩО ВОНИ ЗАЙДУТЬ У КРИИЙ РІГ?
- Осокорівка, Ганнівка, Токарєво - оце лінія фронту, яка стоїть на захисті Кривого Рогу. Це крайні села трьох крайніх районів Херсонської області, які ми контролюємо. Це від Інгульця кілометрів де 40, де 60.
- І ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ЦІЙ ЛІНІЇ ЗІТКНЕННЯ?
- Ідуть позиційні бої, переважно артилерійські. Тобто ні ми їх не атакуємо, тому що ще не можемо, ні вони нас, тому що вони вже не можуть. Але оскільки наші позиційні артилерійські бої більш вдалі, ми потихеньку їхніх людей і техніку перемелюємо. Просто слід розуміти, що техніки в них багато, і якщо наш підрозділ сил спеціального призначення знищив їхні три БМП на позиціях, то вже наступного дня у них стояло три нових БМП. Якби таке трапилось з нами, то у нас не було б трьох нових БМП замість знищених.
- А ВСІ Ж ЧИТАЮТЬ І СЛУХАЮТЬ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ТЕ, ЩО НАМ БАГАТО ОЗБРОЄННЯ ДАЮТЬ КРАЇНИ ЗАХОДУ, СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ. СЮДИ ВОНО РЕАЛЬНО ДОХОДИТЬ?
- Оце все, що люди читають і слухають про «дають зброю», це в основному інформація від зарубіжних ЗМІ. Якась газета написала, що, за інформацією їхніх джерел в уряді, дають зброю Україні. Що значить дають? Десь обговорювалось, що давайте дамо. А від слова «дамо» і до його реальної появи на фронті можуть пройти місяці, а може взагалі цього не статись.
Україні давали протитанкове оборонне озброєння на самому початку війни, навіть коли не було війни, - воно реально на фронті є. Це джавеліни і нлави. Між заявами про надання цієї зброї і появи її на фронті - рік. Ясно, що у різних країн темпи різні. Якщо американці заявили, що дадуть 90 гаубиць, то вони їх уже дали. А от у німців, які заявили, що дадуть нам «леопарди» і броньовані машини, все залишилось на рівні заяв. Так, потрошку з’являються машини. Ну, 9 штук, 6 штук. Французи дали 6 штук далекобійних, датчани щось дали. Але це такий мізер, що зовсім нічого не вирішує.
Ті ж гаубиці американські мають свою специфіку. Наші тільки зараз починають приловчатись з вибором позицій, а при перших пострілах не могли зрозуміти, чому не вдається влучити в ціль. Всі ж розказували, яка зброя класна, а влучити не виходило. Техніка класна, зрозуміло, але нею треба навчитись не тільки стрілять на полігоні, а ще треба навчитись воювати. Стріляти і воювати - це велика різниця. Одна справа на полігоні, інша - застосовувати гаубицю у нас тут в степовій зоні, ще інша - десь в районі Сіверського Донця в лісі, або в балці. Тобто, в різних умовах. І вчитись треба безпосередньо в бою.
- НАСКІЛЬКИ ДИНАМІЧНА СИТУАЦІЯ НА КРИВОРІЗЬКОМУ НАПРЯМКУ?
- Зовсім не динамічна. Якщо на нашому криворізькому напрямку стоїть десь три батальйонно-тактичні групи, то на такій же ділянці донецького напрямку їх більше 20-ти. Тобто, там в сім, а то і в десять разів інтенсивніші бої.
- А ЯКА ОБСТАНОВКА В СЕЛАХ НА ЛІНІЇ ЗІТКНЕННЯ В ПЛАНІ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ? ЧИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ ТАМ ЛЮДИ?
- Люди є. Села, які знаходяться «на нулі», постійно під обстрілами. Наприклад, обстріли Білої Криниці настільки регулярні, що там немає світла, води, ясно, люди звідти максимально виїжджають, кидають своє господарство. Корови бродять, свиней люди повипускали, вони збилися в стада і бродять полями уже як напівдикі, так само гуси... Не працюють магазини, навіть в селах, які трошки ближче до Кривого Рогу. Хліб, крупи завозять, але стаціонарно магазини не працюють. В Широкому, Шестерні працюють, а в Ганнівці за Шестернею нічого не працює. Ідуть інтенсивні обстріли. В Мар’їнському, Новоронцовці іще щось може працювати, а в Осокорівці нічого не працює. В Зеленодольську працює, а буквально поряд Велика Костромка постійно під обстрілами.
- ЯК ВИЖИВАЮТЬ ЛЮДИ, ЯКІ ТАМ ЗАЛИШАЮТЬСЯ?
- Їм завозять гуманітарну допомогу, продукти першої необхідності, питну воду. Щось військова адміністрація завезла криворізька, щось адміністрація Криворізького району, щось сільська влада, щось ДСНСівці, щось волонтери. Всі по краплі. Нема такого, щоб хтось на когось перекладав відповідальність. Військові допомагають. З іншого боку, населення нам і хати надає, і їсти буває варять. Хоча ми відмовляємось, знаємо, що харчуванням ми забезпечені краще, ніж місцеве населення. Просто людям хочеться нас пригостити.
Але в разі інтенсивності боїв туди ніхто б не поїхав - ні ДСНСники, ні волонтери, це була б гуманітарна катастрофа. А військові думали б не про те, як завезти воду, а як підвезти боєкомплект.
- ОДНАК В ВАШОЇ РОЗПОВІДІ Я РОБЛЮ ВИСНОВОК, ЩО КРИВИЙ РІГ ЗАРАЗ МОЖЕ СПАТИ СПОКІЙНО. ТАК?
- Поки воює південь, Харків і Запоріжжя, так. Але, скажімо, ми накопичили сили, щоб відвоювати території, а вони - щоб їх утримати. От якщо ця стадія настане, то тут буде неспокійно. Будуть втрати, поранені, вбиті. Вони і зараз є, але це не порівняти з тим, що на сході.
- ВТРАТИ СЕРЕД МИРНОГО НАСЕЛЕННЯ?
- Серед усіх. Або вони захочуть забрати декілька сіл і вийти на кордони Дніпропетровської і Херсонської областей, а ми чинитимемо опір, щоб не втратити ці позиції, то бої будуть сильні біля Кривого Рогу.
- А НАСКІЛЬКИ РЕАЛЬНИМ Є РИЗИК ТОГО, ЩО ВОНИ ЗАЙДУТЬ У МІСТО?
- Я думаю, це не в цьому році. Це ж не зайти в Кривий Ріг просто так, має бути якась стратегічна ціль. Або якась оперативна ціль. Взяти місто дуже складно, їм треба накопичити багато сил, час, щоб, наприклад, відновитись після Донецька.
- В СОЦМЕРЕЖАХ ЧАСТО ПИШУТЬ І МАЛЮЮТЬ НАВІТЬ, ЩО ОТОЧИТИ КРИВИЙ РІГ , ВЗЯТИ В КІЛЬЦЕ, - МІСІЯ НЕЗДІЙНЕННА. АЛЕ Ж КРИВИЙ РІГ - ЦЕ АГЛОМЕРАЦІЯ МАЛИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКІВ, ЯКІ МОЖЛИВО ВЗЯТИ КОЖЕН ОКРЕМО. ТОЙ ЖЕ ІНГУЛЕЦЬ. ЧИ ЗНОВУ Ж ТАКИ ДЛЯ ЦЬОГО МАЄ БУТИ ЯКАСЬ ВІЙСЬКОВА ЦІЛЬ?
- Ну взяли Інгулець, і що далі? Це нічого зі стратегічної точки зору їм не дає. Більшою мірою це вдарило б морально по наших людях, викликало паніку, страх, бо якщо захопили Інгулець, то будуть обстріли житломасиву ПівдГЗК. Треба звідти евакуюватись. Це так, як страждає Салтівка в Харкові. Всім треба звідти виїжджати, бо будуть рушитись будинки. Тобто, для того, щоб місто перестало нормально жити, так, можна це зробить. А з воєнної точки зору навіщо?
- ТАК МИ Ж НЕ ЗНАЄМО, ЯКА У НИХ БУДЕ ЦІЛЬ. МОЖЕ, САМЕ ЯКРАЗ - ПОЗБАВИТИ НОРМАЛЬНОГО ЖИТТЯ?
- Я думаю, що їхня ціль більше все-таки не воєнна, а політична. З політичної точки зору для них дуже важливо, вони ж це заявили, «захистити» населення Донеччини і Луганщини. Вони покладуть там купу народу, і нашого, й свого, щоб вийти на кордони цих областей. Це політично. А економічно і стратегічно для них дуже важливо утримати Херсонську область, набагато важливіше, ніж Донецьку і Луганську. Це Каховка, це Дніпро, це ГЕС, це вода в Крим. Це коридор сухопутний. Тому що вони знають: якщо вони утримають Херсонську область, піднакопичать сили, то через рік чи через два вони все-таки далі будуть пробивати його до Придністров’я, щоб взяти Одесу. Тобто щоб Україні повністю відрізати вихід до моря. Оце стратегічно. Їм не треба ні Маріуполь, ні та Попасна, ні той Сєвєродонецьк, який буде розрушений до фундаменту. Навіщо їм утримувати ці міста, їх відновлювати, відбудовувати? А от якщо вони перекриють доступ до моря, то цим поставлять Україну на коліна.
- І ВСЕ-ТАКИ: НАСКІЛЬКИ ЗАХИЩЕНИЙ КРИВИЙ РІГ?
- На сьогоднішній день, зважаючи на ті сили, які захищають Кривий Ріг, і які стоять на стороні ворога, він захищений. Але якщо на цей напрямок вони перекинуть 10 БТГ, а в нас ті сили залишаться, що є, то не захищений. Це відносне поняття - захищений. На сьогоднішній день - так. В нас навіть така ситуація була, що ми їх настільки вимотали, що могли наступати, - і вони підсилилися технікою. Перекинули сюди танки, оті старі, з яких сміялися в соцмережах. Так, це танки ще Хрущова-Брежнєва, в них нема захисту. Але добре, коли ти біля комп’ютера, а не в окопі на передній лінії. Який не є, а це все одно танк. Він їде і стріляє. А коли їх 100 штук, то 100 штук їде і стріляє. І це не смішно. А в них цього металобрухту ще дуже багато. В росії десь 40 тисяч танків, сюди вони завели модернізованих 3 тисячі, із цих 3-х тисяч наша армія тисячу з чимось знищила. Але якщо кинуть ще тисячу старих, це все одно тисяча танків. А наші союзники обіцяють ну сто, нових.
- ЯКИЙ МОРАЛЬНИЙ ДУХ У ВІЙСЬКУ? ЧИ ЗМІНИВСЯ ВІН ПОРІВНЯНО З ПОЧАТКОМ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ? ТОМУ ЩО ШВИДКОГО ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ, НА ЯКЕ БАГАТО ХТО СПОДІВАВСЯ, НЕ СТАЛОСЯ. ВСІ ВІРЯТЬ В ЗСУ, ЗАКЛИКАЮТЬ ДО ЦЬОГО ОДИН ОДНОГО. А ЩО ВСЕРЕДИНІ ЗСУ?
- Я можу сказати за тих, хто на передку. Коли ти на війні, а не в новинах, в тебе є ділянка роботи, яку тобі треба зробити: розвідати, знайти, знищити. Все. Твій день скінчився, а завтра командир тобі ставить нові завдання. Моральний дух у ЗСУ, на мою думку, такий же високий, як і в перші дні широкомасштабного вторгнення. Нема ні апатії, ні депресії.
Єдине, що є, так це накопичення втоми. Треба робити ротацію, щоб боєць міг поїхати додому хоча б на два-три дні, поспати на нормальному ліжку, викупатись, посидіти за обіднім столом із сім’єю, поспілкуватись з друзями, відійти від обстрілів. І повернутись на фронт з новими силами. Найбільша проблема в цьому та, що при ротації складно забезпечити рівноцінну заміну.
На передку не сильно слідкують за політичними перипетіями. Там головне - є чим стрілять, чи снаряди закінчуються, і їх не підвезли. Все.
- ЦЯ ХВИЛЯ ДЕЩО СПАЛА, АЛЕ НА ПОЧАТКУ БУЛО БАГАТО НЕВДОВОЛЕННЯ ЩОДО НЕЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ КАСКАМИ І БРОНЕЖИЛЕТАМИ. ЯКА ЗАРАЗ СИТУАЦІЯ ІЗ ЗАХИСНОЮ АМУНІЦІЄЮ?
- Усі, хто «на нулі» зараз, хто реально бере участь у бойових діях, всі забезпечені і касками, і бронежилетами.
- ХТО ЗАБЕЗПЕЧИВ?
- По-різному. Я думаю, держава і волонтери десь 50% на 50%. Але. Те, чим забезпечила держава, воно підходить регулярній армії, як, наприклад, російській. Видали всім однакові бронежилети - іди воюй. У нас підхід інший: якщо ти не штурмуєш, не йдеш в атаку, а можеш потрапити під артилерійський обстріл, то тобі не обов’язково мати тяжкий бронежилет 6-го класу, можна легший протиосколковий. Є хороші і дорогі західні зразки. І ти хочеш зняти той, що видала держава, а взяти керамічний. Каску хочеш кевларову.
Коли ти цілий день носиш бронежилет, кожен кілограм його ваги має значення. І багато хто міняє амуніцію на кращу за власний кошт. Грошове забезпечення доволі гарне. Ті, хто постійно в боях, отримують до 100 тисяч. Військові самі себе взувають і одягають відповідно до стандартів НАТО. Тому зараз стоїть більше питання не те, що чогось немає, а що хотілося б. Зараз сказати, що немає шоломів і броніків, було б неправдою. За приватні кошти ввезено в Україну сотні тисяч броніків і шоломів, за різними програмами.
- З КИМ ПЛІЧ - О - ПЛІЧ ДОВОДИТЬСЯ НЕСТИ СЛУЖБУ?
- Люди різні. Але від російської армії ми відрізняємось тим, що у нас командири і військовослужбовці часто не є професійними військовими. З одного боку, на перших етапах це мінус, бо нема досвіду. А потім це плюс. Бо банкір, який навчився воювати, має ще й менеджерські якості, знає, як організувати не тільки бій, а і як налагодити побут, як підійти до людей, а не тупо за Статутом чи «я сказав». Він підходить до підлеглих як роботодавець.
Якщо говорити про сили спеціального призначення, то туди пішли дуже різні люди - митці, вчителі, програмісти, банкіри, менеджери. В них настільки багата комунікація і зв’язки з бізнесом, що якщо їм завтра треба джип, то джип у них уже завтра буде. Або самі військовослужбовці є бізнесменами з соціальним капіталом. І це дуже стає в нагоді. Дістануть, що хочеш. Вертольот не дістануть, а спорядження, прилади нічного бачення, квадрокоптери, якщо треба, паливо, зв’язок - рації, старлінки, ще якісь штуки, які затребувані, але держава точно це не видасть. Те, що пішли воювати люди з хорошим соціальним і фінансовим капіталом, є нашою сильно стороною порівняно з росіянами.
- ЦЕ МИ ВЖЕ ПРАКТИЧНО ТОРКНУЛИСЬ ТЕМИ ВОЛОНТЕРІВ. ВОНИ ТАК САМО ВІДІГРАЮТЬ ВАЖЛИВУ РОЛЬ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ АРМІЇ, ЯК НА САМОМУ ПОЧАТКУ ВІЙНИ?
- Відіграють. Але порівняно з 2014 роком масштаби війни зараз настільки великі, що волонтери - це добре, але вони спроможні забезпечити якийсь маленький підрозділ, або якогось одного військового. Тобто, затребувані великі благодійні фонди, як «Повернись живим», або Фонд Сергія Притули, який може зразу закупить 50 одиниць техніки. Або 5 тисяч касок. Зараз укрупнилися волонтерські організації. Дрібних волонтерів теж дуже багато, і вони також відіграють свою роль. Але при таких масштабах війни 10 джипів - це ніщо, коли на бригаду треба штук 200.
- ЯКИЙ ВАШ ПРОГНОЗ НА ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ?
- Це залежить від людей. Від тих, які зараз на неокупованих територіях. Політики будуть реагувати на їхні настрої. Коли життя буде погіршуватись, коли доведеться економити не тільки на купівлі одягу, а вже дивитись, який купити хліб, але люди готові будуть це потерпіти, щоб країна воювала до останнього патрона чи до останнього солдата, і все-таки ми додушили ворога.
Якщо і світ, і росія зрозуміють, що ми готові голодувати, але все-таки воювати, то війна буде довгою і завершиться нашою перемогою. А якщо українці скажуть, що хай горять вони, той Донецьк і Луганськ, чорт з ними, з тими територіями, давайте вже підписуйте мирний договір на тих умовах, яких від нас вимагають, росія вже погодиться. Але всі повинні знати, що років через п’ять війна знову повернеться. Вони підуть далі, щоб завоювати, наприклад, Одеську область. Це буде відкладений конфлікт, і знов буде війна.
Тут що більше переважить. Тому що політики дивитимуться на настрої людей. І так само західні країни будуть дивитись на настрої наших людей.
От у нас обурюються, що черги за бензином. А може бути таке, що бензину не буде взагалі. Буде тільки для заправки танків. І будуть продукти по карточках, дизель тільки у воєнних цілях і для критичної інфраструктури, електрика і газ тільки для того, щоб випікати хліб. Чи готові українці жити рік, чи два, чи чотири в таких умовах заради перемоги? Якщо світ побачить, що ми готові йти на такі жертви, щоб перемогти росію, ми переможемо. Рано чи пізно. А як ні, це буде просто підписаний якийсь договір типу Мінськ-3, ми віддамо території, і треба буде очухуватись і готуватись до нової війни через якихось п’ять років.
- А ВИ ЯК ОДИНИЦЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ДО ЯКОГО ВАРІАНТУ СХИЛЯЄТЕСЬ?
- Я за те, щоб потерпіти в складних умовах два-три роки, а потім щоб діти нормально жили, і ти сам твої 10 чи 15 років активного життя, які тобі ще залишились, нормально пожив. Ніж знати, що війна закінчиться, ти відновишся, щось відбудуєш, відродиш бізнес, а через п’ять років можеш точно втратити і будинок, і бізнес, і все. Ніхто ж не знає, де ворог зупиниться. Чи на Кіровоградській області, чи на Київ піде знову.
Я знаю, що в Збройних Силах настрій такий, щоб воювати. Але Збройні Сили більше переживають зараз за тил. За настрої людей. Що їх здасть народ, і здадуть політики. Політики здадуть через настрої народу. Заради чого тоді було це все?
- ЯКЩО ГОВОРИТИ ПРО ПРОРОСІЙСЬКІ НАСТРОЇ, ПРО КОЛАБОРАЦІОНІЗМ. НАСКІЛЬКИ ЦЕ ПРИСУТНЄ У НАС НА КРИВОРІЖЖІ?
- Це як температура. Поки градусник не поставиш, не дізнаєшся. Про ті всі настрої ми могли б дізнатись тільки тоді, коли були б в окупації. В окупації все проявилося. Поки не окупували, прапори скрізь будуть висіти жовто-блакитні. Ніхто ж не хоче в тюрму просто так. Ти при владі, в тебе гроші, все. Для чого тобі зараз, передчасно, сісти в тюрму? Ідіотів таких немає. В кожному селі, в кожному районі, в кожному місті всі себе проявили в окупації. І поліція, і органи місцевого самоврядування, і вчителі, і комунальні служби, і пенсіонери.
- ДО ПИТАННЯ ЕКОНОМІКИ. ЗНИЩЕНО БАГАТО ЗАВОДІВ, ПРОМИСЛОВИХ ВИРОБНИЦТВ. ЧАСТИНА ПОЛІВ НЕЗАСІЯНА. ЯК СКОРО ЦЕ ДАСТЬСЯ ВЗНАКИ?
- Поля якраз засіяні практично всі. Тому що сіяли озимі, і навіть на окупованих територіях. Інше питання, чи зберуть. Тому що обстріли. Слід очікувати великих пожеж. Артилерія постійно працює, снаряди рвуться на полях, при сильному вітрі буде горіти поле за полем.
Складно буде в опалювальний період, коли постане питання про закупівлю газу. Якщо по-чесному, то економіка у нас іще не перейшла на воєнні рейки.
- ЩО ВИ ВКЛАДАЄТЕ В ПОНЯТТЯ «ВОЄННІ РЕЙКИ»?
- Наприклад, коли завозиться бензин з Європи, який придбано, умовно, за 50 гривень, а населенню продається за 100 гривень. Це для того, щоб 50 гривень пішли на бензин для армії. Тобто, це коли люди, в яких є хоч якісь машини і запаси, їх або поставлять, або будуть заправляти і фінансувати армію. Зараз транспорт завозять волонтери, оскільки люди скидаються, гроші в людей є. Поки що. А завтра вони скінчаться, і вже не буде волонтерам за що закуповувати джипи.
Тоді треба брати у МРЕО списки власників джипів і забирати у них машини для потреб армії. Воєнні рейки - це коли боєкомплект возять уже не машинами воєнними, а КАМАЗами чи МАЗами. Спочатку забирають їх на підприємствах, а потім уже в населення. Тобто, ми ще не дійшли до справжнього воєнного стану, коли, скажімо, хліб печеться й завозиться в першу чергу, щоб нагодувати солдата, потім дитину, потім тих, хто працює на підприємствах, а потім всіх інших.
- В НАШ БЮДЖЕТ ГРОМАДИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ ВНОСЯТЬСЯ ЗМІНИ ПІД ПОТРЕБИ ОБОРОНИ І В ТОЙ ЖЕ ЧАС, ДЛЯ ПРИКЛАДУ, ВИДІЛЯЄТЬСЯ 4,5 МЛН НА ЗАРПЛАТУ КП «ФАРМАЦІЯ", ЯКЕ У ВІЙНУ І НЕ У ВІЙНУ РОБИТЬ ЩОСЬ ТАКЕ ВАЖЛИВЕ, ТАКЕ ВАЖЛИВЕ, ЩО ПЕРМАНЕНТНО НЕ МОЖЕ ЗАОБИТИ СОБІ НА ЗАРПЛАТУ...
- Тому що ще є запас жиру. Працюють підприємства. Російська «Северсталь» через санкції має зараз проблеми з експортом, тобто, попит на продукцію нашого металургійного комплексу зріс. «Азовсталь» розвалили, втрачено Авдіївський коксохімічний завод, два маріупольських заводи металургійних. Сталь в світі піднялася, як би там не було. Якщо інші дуже страждають по наповненню бюджету, то у нашому місті з цим більш-менш благополучно.
- ТОБТО, ДЛЯ КРИВОРІЗЬКИХ МІСТОУТВОРЮЮЧИХ ПІДПРИЄМСТВ КОН"ЮНКТУРА РИНКУ, ЯК БИ ПАРАДОКСАЛЬНО ЦЕ НЕ ЗВУЧАЛО, СПРИЯТИВА? А ЩО ОЧІКУЄ НА ПЕНСІОНЕРІВ, ЯКІ ЗАРОБИТИ ВЖЕ НЕ МОЖУТЬ, ЧИ Є РИЗИК ТОГО, ЩО НЕ БУДУТЬ ВИПЛАЧУВАТИСЬ ПЕНСІЇ?
- Якщо жорстко перейти на воєнні рейки, то не можна виключати, що людям доведеться жити виключно з гуманітарної допомоги. Що вже пенсії не буде з чого платить, наприклад. Якщо наше населення, українці, виберуть той варіант, що ми воюємо до перемоги, і буде соціальний договір з владою, що для цього вони готові потерпіть, то, можливо, доведеться дуже сильно затягнути пояси. Щоб ми мали чим воювати. Не завжди ж нам будуть давати зброю, доведеться купувати. Не можна виключати, що вся бюджетна сфера, всі пенсіонери, всі соціальні виплати будуть переведені в натуральну форму. Щоб люди просто не вмерли з голоду.
- ЦЕ ВИ ГОВОРИТЕ ЯК ПРО ОДИН З ВАРІАНТІВ РОЗВИТКУ ПОДІЙ?
- Все залежить від того, на що ми як суспільство будемо готові. Якщо готові, щоб швидше закінчилась війна і втратити території, на це росіяни підуть з задоволенням. Їм теж треба передишка, вони теж втомилися від війни. Але те, що вони підуть далі років через 5, як зараз пішли через вісім, однозначно. Ми готові до того, щоб вони 5 років, і ми так само, готувались до нової війни? Чи все-таки будемо дотискати ситуацію зараз? Відвоюємо всі свої території, почнеться бурхливий економічний ріст.
Тільки за умови, що ми готові будемо заради цього пожити по карточках. Якщо світ побачить, що українці готові хліб отримувати по карточках, однозначно війна закінчиться швидше. Але тільки нам дати слабинку, якщо пасіонарне суспільство буде тиснути на владу, так, війна закінчиться, але треба бути готовими морально до втрати територій і зміни політичної системи в Україні. Як би не на гірше.
- Є ІНФОРМАЦІЯ, ЩО І ЗАРАЗ ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ВЖЕ НЕ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬСЯ КОШТАМИ З ВЛАСНОЇ ЕКОНОМІКИ. ЩО ВИРУЧАЄ ЗАРУБІЖНА ДОПОМОГА, ТОМУ ПОКИ ЩЕ НЕМАЄ ЗБОЇВ З ФІНАНСУВАННЯМ ВИДАТКІВ, ВІДПОВІДНО, У НАШОМУ МІСТІ СКЛАДАЄТЬСЯ ВРАЖЕННЯ, ЩО ВІЙНА ДЕСЬ ТАМ...
- Якщо по-чесному, то ми, Україна, ще тримаємось, тому що у нас 50% або й 70% економіки було в тіні. На руках у людей було більше 100 млрд доларів. В загашниках, в ячейках, в матрасах, це було п’ять золотовалютних резервів України. І коли наші люди стали біженцями, їх турбувало два питання: умови проживання і де знайти роботу. Тобто, у нас був запас. Хтось бідніший, хтось багатший, але діставали із заначок ці кошти - і в Європу перетік не один десяток мільярдів, які наші 6 млн біженців витратили там на товари і послуги. Хтось тисячу доларів з собою на кармані вивіз, хтось 500, а хтось і 10 тисяч.
Другий момент: ми все одно діставали гроші зі своїх матрасів і фінансували армію. Купували на першому етапі бронежилети самі собі, їжу, машини. Економіка не обрушилась тільки за рахунок загашників. Але вони закінчуються. Накопичення будуть танути, і люди будуть менше жертвувати на волонтерство.
По-чесному, у людей був жирок. Коли наші люди масово приїхали в Європу, всі побачили, що українці насправді не бідні люди. По машинах, по одягу, по вимогах до умов проживання. Вони ж там ходили в магазини, і купували не сухарі і не кашку. Тобто 100 млрд, які були на руках дякуючи тіньовій економіці, які не крутилися в банківській сфері, а були готівкою десь заховані, спрацювали на те, що ми зразу не провалились.
Але якщо навіть у людей залишаються якісь запаси, вони зрозуміли, що ця війна надовго, і треба економити. Якщо раніше бізнесмен думав, що сьогодні витрачу, а завтра зароблю ще, то зараз він подумає, що гроші краще приберегти, тому що може бути ще гірше. В перші дні війни люди багато витрачали і багато жертвували, тому що був підйом, і були успіхи. А зараз успіхів нема. Роботи нема. Бізнес стагнує.
- ВИХОДИТЬ, ЕМОЦІЙНА СКЛАДОВА ДУЖЕ ВАЖЛИВА...
- Емоційна складова - це запорука всього нашого успіху і перемоги. Потрібні успіхи на фронтах. А успіхів немає. Буває, дуже дратує, коли хтось повідомляє про перемогу, що ми, скажімо, взяли три села, і це йде від офіційних осіб. А ти знаєш реальну ситуацію. Або що нами взято Давидів Брід. А ми зараз стріляємо по Давидовому Броду. То що, ми свої позиції криємо? Такого, на жаль, багато. А коли офіційні джерела заявили, що ми щось відвоювали, а насправді це не так, може ставитись задача з міркувань політичної доцільності: уже ж сказали, тому давайте тепер відвойовуйте. І це може призвести до втрат, яких можна було б уникнути. Тому всім експертам краще притримувати язик і не видавати бажане за дійсне.
- ЯКЩО ПОВЕРНУТИСЬ ДЕ ТЕМИ БІЖЕНЦІВ. ВИХОДИТЬ, УКРАЇНЦІ ЩЕ Й СТИМУЛЮВАЛИ ЕКОНОМІКУ ДЕРЖАВ, ЯКІ ЇХ ПРИХИСТИЛИ?
- Дуже сильно. Ті країни, які прийняли багато наших біженців, економічно не постраждали, а набули. Та ж Польща не втратила економічно і політично укріпилась як регіональний лідер. Наші біженці не були схожі на біженців з Бангладеш, Шрі-Ланки, Чаду чи з Сірії або Пакистану. Коли у нього п’ятеро дітей і вузлик, і він долає кордон на якомусь плоті, або тисячу чоловік пливуть на якихось баркасах і тонуть. Багато наших їхали машинами, шукали для проживання будинки, відмовлялися жити в спортзалах, модульних містечках. Які це біженці з Африки так наганяли ціни на квартири? Ця інформація в мене від багатьох людей, моїх родичів і знайомих.
Наших людей можна як завгодно назвати, але вони точно не були біженцями - бідними родичами. Частина, може, і була обмежена в коштах, але в переважній більшості це були самодостатні люди. Хто не мав грошей, залишились, нікуди не поїхали. А хто більш-менш при грошах, поїхали за кордон і там їх витратили.
- ДАВАЙТЕ ПІДСУМУЄМО НАШУ РОЗМОВУ: ЧОМУ ВСЕ-ТАКИ НАМ ТРЕБА НЕ ПРОСТО МИР, А САМЕ ПЕРЕМОГА?
- Я вам скажу так: розбомбили фермеру ангар. Та за нормальної ситуації і кон’юнктурі ринку він ще три таких побудує. А от якщо прийде русня, то забере у нього і землю, і комбайни, і втратить він все.
А якщо говорити про розруху, яку несе і залишає по собі війна, то відбудовувати з допомогою європейських грошей треба буде все по-новому. Як би парадоксально не звучало, це шанс на модернізацію країни. Коли нові школи, лікарні, будинки зводитимуться вже енергоощадними, такими, що відповідають всім сучасним вимогам, в тому числі з міркувань безпеки.
Так, війна набула затяжного характеру. Складно проти такої армії воювати, коли вони використовують все - і ракети, і «тори», і «точки», і літаки... Але й їм з нами непросто.
Наталія ШИШКА,
«Домашня газета»,
ДАЙДЖЕСТ,
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг