1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Rating 0.00 (0 Votes)

Для тих, хто цікавиться – Хто такий Віталій ФУРМАНЮК, автор петиції проти поборів в учбових закладах Кривого Рогу, який згодом виграв грант і зареєстрував Фонд, що бореться за ту ж мету – перевести фінансування освіти з кишень батьків на міський бюджет... Деякі маловідомі факти з життя Віталія стали відомі завдяки депутату міськради Юлію Морозову...

- Часто чути доводилося, що «ось, хлопці з війни повернуться і лад наведуть».
Вони повертаються, але часто ледь-ледь наводять лад в своїх життях, стикаючись з реаліями нашого все ще далеко не досконалого суспільства...
Але дехто таки береться до справи. І таким Захисникам хочеться віддати особливу шану. Особливо тим, хто не просто бігає в камуфляжі і волає, що всіх навколо розстріляти треба, а, як може, включається до конструктивної роботи, - повідомляє Юлій МОРОЗОВ.

На фото - Віталій ФУРМАНЮК, який повернувся з АТО і розпочав боротьбу із корупцією в школах.
Він не скиглить, що світ до нього несправедливий, хоча має для цього всі підстави, виховуючи доньку з синдромом Дауна.
Він - простий роботяга, постійно вчиться і на сьогодні є вже одним з визнаних експертів в сфері організації освітнього процесу.
Віталій започаткував громадську організацію ГО «ОСНОВИ СВІДОМОСТІ», яка з кожним днем все системніше і якісніше працює над тим, щоб все більше батьків і дітей розуміли свої права, і щоб зміни в наших школах швидше ставали реальністю.
І судячи з того бруду, який вже почав литися на Віталія, вони таки наступають на болюче місце старій освітній системі...

Тож, закликаємо Вас підписатися на сторінку Віталія і слідкувати за діяльністю ГО «Основи свідомості».
Порадійте, що такі люди є серед нас!

Віталій ФУРМАНЮК:
Ми повернулись...
Обговорюючи з товаришами новини , що відбувались в житті країни в 2014 часто чув , що ось ми повернемось і ... наведемо лад. Але , нажаль, повернувшись ми зустріли суміш тих же самих проблем , свавілля чиновників, не розуміння того , що саме треба змінити і особистої ліні.
Країну не можливо змінити за рік, за два, і навіть за три. Чи думав хтось про це отримавши навесні 2014 року повістку з військомату? Перша хвиля мобілізованих... куди і навіщо ішли ці тисячі чоловіків і хлопців? Які не стали ховатися за дітей і хвороби, яких потім назвуть романтиками. Тисячам матерів закарбувалося в пам’яті тихе дитяче запитання , яке німіє в повітрі від жаху : тато повернеться?
Потім будуть добровольчі батальйони, які своїми грудьми захистили країну від жахливих наслідків «руського міра», ІЛ-76, Боїнг 777, "парад" президента і Іловайський котел, Кіборги і Донецький аеродром, Дебальцівська дуга і Мар’янка...
Стільки світанків я не зустрічав за все життя. Нажаль, неможливо передати фотографіями ті яскраві фарби , які сповіщують про прихід нового дня кожного ранку. Я не знав що небо буває таке чудово блакитне і купчасті хмаринки влітку неймовірно гарні . І коли твоє життя може скінчитись в мить, веселка на пів неба вселяє надію на твоє повернення. Нам бракує часу в житті спостерігати за такими речами і щоб зрозуміти як сильно ми любимо своїх дітей.
Не всі повернулись, і скупа чоловіча сльоза скотиться з обличчя , при новинах про доньку загиблого військового , яка отримує орден тата , або почуту історію про написання пісні Вакарчука «Мить» і хлопця –військового , який відморозив ноги під донецьким аеропортом. Про більшість з цих героїв ми ніколи не дізнаємось. Ми змогли захистити свою країну і свої родини від ворога. Але чи зможемо ми захистити своїх дітей від дикунської системи освіти , яка не признає інакомислення і яка вважає найкращою якістю вчителя безумовне підкорення керівництву. Краще Вакарчука важко сказати :
Стали батьками доньки й сини,
Все кольорові бачили сни.
І цілували руки брехні,
За тихі ночі віддали дні...
...Так було добре там і колись.
Там, де без поту і там де без сліз.
Тільки не було в того мети –
Я так не можу, а як зможеш ти?
З різних причин батьки не можуть або не хочуть цікавитись шкільним життям своїх дітей. Чим більше я дізнаюсь про школи , тим більше я розумію що під яскравими вивісками і гучними заходами ховається сіра зневіра дітей, що батьки можуть зрозуміти і захистити. Якщо дитина скаже що ненавидить батьків , ми збентежимось і почнемо шукати причини такої поведінки. Але майже не зреагуємо , якщо дитина скаже що ненавидить школу. Чому батьки не можуть захистити дітей від застарілої, некомпетентної, корупційної системи освіти?
НЕВЖЕ НЕ МОЖЕМО!?

Підготував до публікації
Інокентій РЕЙДЕР,
спеціально для рубрики
Хто є Хто в Кривому Розі
сайту Весь Кривий Ріг
Фото – з доступних джерел

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить