Талановитий юний журналіст продовжує порівнювати освіту в Кривому Розі та Іллінойсі... Вигравши конкурс, та відправившись до Америки, він отримав можливість побачити все на власні очі...
Частина Перша – На власні очі. Про американську школу розповів школяр з Кривого Рогу. Частина 1.
Частина Друга – На власні очі. Про американську школу розповів школяр з Кривого Рогу. Частина 2.
Соединённые Штаты Америки, Иллинойс, Nashville
Дванадцята година ночі, за вікном темна ніч, а до мене врешті-решт прийшло натхнення написати свої враження від навчання за минулий тиждень (ну коли ж, як не зараз ?). Це вже третя частина.
Отож, в Україні цей тиждень запам’ятався Днем знань, і хоч я вже третій тиждень ходжу до школи, фейсбук не дав мені забути про це «чудове свято». В п’ятницю вся моя стрічка була просто завалена фотографіями щасливих і не дуже обличь школярів та їх батьків, а також постами на кшталт «Вітати школяра з першим вересня – це як вітати коня з початком польових робот».
Зважаючи на усе це, багато хто цікавився, як відзначають перший день навчання у американській школі, тому із цього і почну. Скажу відразу: лінійок, квітів, парадної форми та виступів депутатів не було. Зовсім.
Власне, важко сказати, що перший день вирізнявся святковістю з-поміж інших – все було максимально наближено до звичайного буденного дня.
На самому початку кожну паралель розвели по окремих приміщеннях та розказали про шкільні правила та іншу важливу інформацію. Трохи пізніше прийшов директор, який сказав, що радий нас бачити та побажав нам гарного випускного року.
Власне, він склався у пару хвилин, тому ця міні-промова не була нудною і затягнутою, особливо зважаючи на купу жартів, які так любить містер Бегандо.
Потім ми продовжили роботу у невеличких групах по 20-25 чоловік, де нас очікував невеличкий тест на знання найважливіших правил (оцінки за нього не ставили, і він був онлайн, так що це теж було цікаво). Ну, а після цього ми пішли на уроки по розкладу, які тривали по двадцять хвилин – просто щоб познайомитися із вчителем та мати базове уявлення, що ми робитимемо протягом року.
Почав з болючої для всіх теми, тому вже зразу відстріляюся за інші найбільш важливі та неприємні. Отож, гроші у школі. Регулярних «обов’язкових» батьківських внесків тут, як ви могли здогадатися, нема, і готівка по класах теж не гуляє.
Усе, що сплачується батьками, сплачується лише в шкільному офісі, і вся інформація відразу заноситься до електронної системи, тобто пізніше у своєму електронному кабінеті на сайті школи я завжди можу подивитися, коли і скільки я заплатив, на що йдуть ці гроші, і головне – чітко прописані усі пункти, які потребують оплати.
Тобто «двісті гривень на парти», які потім нереально проконтролювати, тут ніхто не збирає – все максимально прозоро і конкретно.
Якщо говорити про суми, то реальність така: перед початком року у день реєстрації кожен учень має сплатити 90 доларів (не дуже велика за місцевими мірками сума), а також ще 20 за користування ноутбуком, який видає тобі школа. Плюс часом деякі предмети, які ти обрав, також вимагають невеликої одноразової суми грошей в межах 5-15 доларів.
Скажімо, в оркестрі за ці гроші я орендую музичний інструмент, а на уроці журналістики ці гроші будуть витрачені на канцелярські товари, тому що цей предмет передбачає використання їх у великій кількості. Окрім того, будь-яку суму грошей батьки можуть покласти на акаунт дитини для того, аби вона могла купувати ланч у кафетерії, але це вже на вибір.
Скажімо, мій батько поклав мені на рахунок п’ятдесят доларів, але в більшості випадків я беру їжу з дому.
До речі, ланч коштує в районі трьох доларів.
Повторюся, що усі ці питання я можу контролювати онлайн, що дуже зручно.
Ще було питання щодо шкільної практики влітку. Звісно, зараз ви скажете, що немає сенсу писати про це, адже тут такого анархізму точно немає. Тут ви маєте рацію – ніхто голими руками амброзію не рве, та і подвір’я не замітають. Але у більшості шкіл є цікава альтернатива – учень протягом шкільного року має набрати певне число волонтерських годин (зазвичай від 20 до 50).
Як на мене, це дуже круто, адже я можу вибрати собі будь-що – від допомоги старенькій бабусі по сусідству до організації фестивалю, що значно цікавіше і корисніше для мене як для особистості.
Хочу сказати, що конкретно в моїй школі навіть такого від учнів не вимагають, але зазвичай це дійсно популярно серед вищих шкіл. Ну, і мені все одно треба волонтерити, тому що згідно правил моєї обмінної програми я мушу набрати не менше 20 годин на рік, так що я зараз шукаю можливості, де можна попрацювати для суспільної користі.
І так, тим, хто вважає, що через брак практики американці виростають ледачими і не пристосованими до праці, хочу сказати, що з чотирнадцяти років підлітки починають заробляти кишенькові гроші, працюючи у вільний від школи час у кафе, на фермах чи інших місцях, і якщо ти до вісімнадцяти років ніде не попрацював, то це навіть вважається мінусом, адже ти втратив досвід, який би міг отримати.
Ну і відповіді на невеличкі питання, які я отримав від вас:
- Судячи з фільмів, у шкільному автобусі завжди дуже шумно, учні кидаються один в одного чимось і б’ються за задні місця. Це правда?
- Окей, мушу сказати, шо в кіномистецтві все трішки гіперболізовано, тому що тут взагалі ніколи ніхто не б’ється, та і жуйки в волосся ніхто не кидає, як це зазвичай показують у фільмах. Але щодо галасу – правда, тому що мій автобус обслуговує не лише старшу школу, а й початкову та середню, тому можете собі уявити, що відбувається, коли десяток малих дітей без нагляду (бо водій мусить слідкувати за дорогою) проводять хвилин п’ятнадцять в обмеженому просторі. Правда, крім крику і стрибків по автобусу вони собі нічого не дозволяють, адже студентів в автобусі записує камера.
- Чи питають вас біля дошки? Як часто?
- Як я вже писав, усі оцінки є конфіденційними, і ніхто не знає про рівень успішності своїх однокласників. Саме з цієї причини біля дошки у нас не питають зовсім – згадайте, як часом неприємно буває, коли перед всім класом не можеш щось розв’язати. Тут вчителі максимально уникають такого, щоб не нашкодити психіці студента.
- Можеш детальніше розповісти про урок Study Hall? Що ви там робите?
- Загалом, це вільна година, коли можна зробити уроки, попрацювати з кимось у групі, пограти в шахи, почитати книжку чи журнал (урок проходить у медіатеці, яка є чимось типу міксу бібліотеки і комп'ютерного класу). Є можливість використати настільний комп'ютер чи роздрукувати щось, але найбільше подобається мені те, що цю годину можна провести у іншого вчителя, якщо тобі потрібна його допомога (за попередньої домовленості, звсно). Я таким чином підтягую свої навички гри в оркестрі, і мене це реально виручає.
Довжина посту знову вийшла з-під контролю, тому на решту питань постараюся відповісти наступного разу.
Ну і, звісно, чекаю на нові - я дуже хочу знати, що цікавить моїх читачів!
P.S. На фото - шкільний спортзал під час волейбольної гри між командою нашої школи і сусіднім містечком.
Максим КУЖДІН
ДАЙДЖЕСТ
спеціально для рубрики
Новини Кривого Рогу
сайту Весь Кривий Ріг
Фото – Максим КУЖДІН